ШАНА № 1 (7) за 26-березня-2006 (архів) | Рубрика-09 | СЕРГІЙ ЄСЕНІН
Архів
ШАНА
№ 1 (7)
за 26-березня-2006
 
21 Квітня 2019

Выбрать русский вариант сайта Вже вибрано український вариант сайту
       
Обкладинка   Головна   Знайомство   Зв'язок   Підписка   Архів

   
контакти
   
   
     
   
архів
   
   
     

   
рубрики
   
"пошук істини"
"життя серед"
"соціоніка"
"сім'я і діти"
"стосунки"
"покликання"
"ймовірно"
"поговоримо"
"за завісою"
"рекомендації"
"твій стиль"
"нам пишуть"
   

 


   
книга
   
 
 
"Знайди гармонію в житті"
із серії "Соціоніка про людину". Українською і російською мовами.
E-mail:
Тел. +38(096)335-35-63.
     



 
   
Архів номерів - Рубрика № 09 за Березень 2006
   
 
"ШАНА" № 1 (7)
за 26-березня-2006
Архів сайта: http://www.socionics.in.ua/shana/
-= Рубрика № 09 за Березень 2006 =-
ЗА ЗАВІСОЮ

СЕРГІЙ ЄСЄНІН

110 РОКІВ ТОМУ НАРОДИВСЯ, 80 РОКІВ ТОМУ ЙОГО НЕ СТАЛО

Разговор с Сергеем Есениным

“До свиданья, друг мой, до свиданья”.

Вспомню строчки — и щемит в груди:

“Предназначенное расставанье

Обещает встречу впереди”.

Я приду, скажу тихонько: Здравствуй,

С детских лет с тобою я знаком.

Я влюблен в былинные рассказы,

Тот же месяц мне глядит в окно.

Тот же ветер, серебристый ветер,

Пой протяжно про родную РУСЬ.

Знаешь, я, товарищ, не заметил,

Как запала в душу тихо грусть.

И ищу всегда ту полновесность,

С Божьей милостью звучащую струну.

Не пишу я хулиганских песен,

Не известен я на всю страну.

А страна, она... она распалась,

Шарлатанов стало в ней с лихвой.

И сказал бы ты сейчас: Какая жалость,

Зачем вам нужен этот гнусный строй?

Контрреволюции сегодня в моде.

Ты, помнится, писал о том стихи.

Теперь вожди в Святые Храмы ходят.

Наверно, чтоб замаливать грехи.

Все есть: богатство, проститутки, роскошь,

Есть нищета, разруха и разбой.

А как хоронят бедных — те же доски

и так же всем поют за упокой.

Все так же стынет поле волоокой,

А люд, тоскою телевиденья давясь,

Осознает, что новый век жестокий,

Что в селах снова хлябь и снова грязь.

И снова пьянь, и снова негодяи,

Твою поэму мало нынче кто читал.

Но вечная строка — я это знаю —

Не пропадет, кто что бы ни сказал.

Но ты любим и нами почитаем,

И, без сомненья, так и будет впредь.

Тебе, быть может, кто-то подражает,

Но так строкой не в силах прозвенеть.

Виктор КУРКАМ

г.Белгород-Днестровский Одесской области

Народився Сергій Олександрович Єсенін у селі Константинові (тепер Єсеніно) Рязанської області 3 жовтня 1895 року у селянській родині. Дитинство Сергія пройшло в діда та баби (по ма­тері). Їх виховання було переважно ре­лігійним, що у значній мірі відбилося на ранній творчості поета. “Вірші – з 8 років. Учився багато, але нічого не закінчив” – писав пізніше про себе. В школі написав чимало віршів, які надсилав у московські та петро­градські журнали. Потім і сам приїхав до Москви, де відвідував занят­тя літературно-музичного гуртка ім. Івана Сурикова, який об'єдну­вав поетів — вихідців з народу.

Хоча Москва була охоплена рево­люційним рухом, молодий поет не захоплювався робітничим життям і не поклав його в основу своєї твор­чості. Він тягнувся до зображання патріархального минулого Русі, зокре­ма села.

Згодом Сергій Єсенін переїжджає до Петрограда, де особисто знайомиться з О.Блоком. Це знайомство окрилило юнака. Йому тоді важ­ко було розібратися у складному пет­роградському літературному житті: тут існувало багато напрямів (іма­жинізм, футуризм). У літературних салонах, де Єсенін читав свої вірші, його називали "се­лянським пастушком".

Популярність С.Єсеніна зростала, особливо після появи його першої збірки поезії Проводи у 1916 році.

Жовтневу революцію поет зустрів з піднесенням. У статті "Про себе він писав: У рою революції був цілком на боці Жовтня, але приймав усе по-своєму, з селянським ухилом.

Важливою стороною життя і творчості поета було його перебування за кордоном (з травня 1922 року по серпень 1923 року). У своїй Автобіографії він писав: Об'їздив усю Європу і Північну Америку. Задоволений більш за все тим, що повернувся у радянську Росію. Мені подобається цивілізація. Але дуже не люблю Америки…” Характерно, що на Заході С.Єсєніна вразило духовне убозтво. Змінилися його погляди на рідну країну. Адже повернувшись, побачив багато нового. І у своїй творчості став частіше звертатися до тематики соціалістичних перетворень. Твори С.Єсєніна проникали й у журнали Західної України.

Думав улітку поїхати в Італію, до Максима Горького. Але цей задум залишився нездійсненним: у ніч на 28 грудня 1925 року Сергій Єсенін покінчив життя самогубством.

Про причини цього дещо говорять його листи й останні вірші. Очевидно, поет не знайшов друзів у Москві. Гнітюча атмосфера була створена навколо поета. Про це свідчать рядки з останніх поезій, зокрема з Листа до жінки (переклад і далі В.Швеця, В.Юхимовича):

Лише з віддалин бачиться велике,

Коли лютує океан,

То кожен корабель-каліка.

Земля — це корабель. Кохана!

Слід признатися мені

Я вник падінь, стежинок блуд­них.

Тепер в радянській стороні

Я найшаленіший попутник.

Живіть,

Як та зоря, що зайнялась,

Оновленим життям спасенні.

З привітом,

Пам'ятає завжди вас,

Знайомий вам Сергій Єсенін.

Ось ще рядки з останнього вірша:

Прощавай, ні слова більше, брате,

Не спохмурюй брів і жаль облиш,

В цім житті не новина вмирати,

Але й жити, звісно, не новіш.

Цікаво, що ще у 1914 році, за 11 років до смерті, Єсенін пише:

Все встречаю, все приемлю,

Рад и счастлив душу вынуть.

Я пришел на эту землю,

Чтоб скорей ее покинуть.

Після трагічної смерті С.Єсеніна про нього заговорили всі. Висловлювалися письменники і критики. А.В.Луначарський сказав: "Не будемо звинувачувати тільки його. Усі ми — його сучасники — винні більш або менш. Це була дорого­цінна людина. Треба було сильніше битися за нього. Потрібно було більш по-братськи допомагати йому".

Єсенінська літературна спадщина розмаїта за жанрами. Крім ліричних поезій відомі його великі поетичні твори, зокрема "Балада про 26", "Русь радян­ська". "Анна Снєгіна", писав також і прозу. Усі вони зібрані у п'ятитомному виданні, що побачило світ у 1962 році.

У дожовтневій ліриці С.Єсенін оспівує Русь селянську:

Потонуло село у вибоїнах,

Розгубило хатинки в лісах.

Тільки видно у кронах розгойданих,

Як синіють навкруг небеса.

Ой ти, Русь моя, край мій лагідний,

Лиш для тебе любов у мені.

Твоя радість коротка й принадлива

Із піснями в лугах навесні.

Буремні події 1917-1919 років С.Єсєнін відобразив лише кількох віршах. Наприклад, у вірші Товариш показано, як "піднявся народ, і настав новий день, спалахнуло залізне слово "Республіка". Поету була незрозумілою перетворююча сила рево­люції. Тому в його поезі­ях цього періоду є помітні суперечності. Поряд з революційно-патріотичними мотивами в ліриці відбились утопічні мрії про "мужицький рай".

Приймаю все,

До крапельки приймаю,

Я хочу йти відкритим шляхом сам.

Всю душу я віддам і Жовтню, й Маю.

Але своєї ліри не віддам,

Цвітіть же молоді і здоровійте тілом!

У вас нове життя й пісень не той потік.

Але й тоді,

Коли на всій планеті

Не буде ворожнечі й зла,

Я не змінюсь

І буду прославлять

усім єством поета

Великий край землі,

Що гордо зветься Русь.

Або:

Разберемся во всем, что видели,

Что случилось, что сталось в стране,

И простим, где нас горько обидели

По чужой и по нашей вине.

Цікава сторінка у творчості С.Єсеніна пов'язана з його любов'ю до української літератури, до творів Тараса Шевченка. Відвідавши у 1922 році Харків, Сергій Єсенін, напев­но, добре ознайомився з "Кобзарем" і захопився ним. Про це свідчить його вільний переклад російською мовою уривка з шевченкової поеми "Княжна":

Село! В душе моей покой,

Село в Украйне дорогой.

И полный сказок й чудес.

Кругом села зеленый лес

Цветут сады, белеют хаты,

А на горе стоят палаты.

И перед крашеным окном

В зеленых листьях тополя,

А там все лес и все поля,

И степь, и горы за Днепром,

И в небе темно-голубом

Сам Бог витает над селом.

Чому так любовно пише поет про село? Мабуть, тому, що саме воно дало Україні великого Кобзаря, а Росії — по­ета, якого ще не було у світі.

Петро Демиденко

Всього лише 9 рок ів від першої збірки до останнього подиху, а поета знає весь світ. Бо його напрочуд ліричні вірші ллються легко, як подих, як пісня. Так і Аушра Аугустінавічюте, світла їй пам'ять, мабуть, любила С.Єсеніна, якщо саме його ім'я дала типу ІЕІ, як псевдонім, який легко запам'ятається кожним. Тож славне ім ' я увіковічує не тільки творча спадщина поета, а й соціоніка. А соціонічний опис ІЕІ дає уявлення про характер і самого С.Єсеніна, головна риса якого – любов до людей:

Ось чому так притягують люди

Ось чому так люблю людей.

Інформація Всеукраїнського Центру Соціоніки

(Детальніше на сайті: http://www.socionics.in.ua/ukr/index.htm

 
     
пошук істини | життя серед | соціоніка | сім'я і діти | стосунки | покликання |
ймовірно | поговоримо | за завісою | рекомендації | твій стиль | нам пишуть |
|
 
Всі права захищені © Всеукраїнський Центр Соціоніки НВП "Соціонічні Технології"
Веб-дизайн та програмування: , художник: Олександр Білозор, спонсор видання Костянтин Іващенко